Марія. 7 квітня.

 

Марії сьогодні виповнилося вісімдесят чотири.

Вона йде до церкви на Службу Божу, як звично.

Сльози з її очей не крапають в землю, вони відлітають у вирій.

Розмахуючи у просторі крильми – тихо, велично.

 

Ледве крокує, спираючись на виламану палку,

Втирає рукою губи, поправляє хустину.

Несе у лівій долоні для Матері Божої в горщику сині фіалки,

Захищаючи їх від дощу і вітру, наче малу дитину.

 

Заходить у храм. Вуста шепочуть молитву.

У храмі – півтемрява. Ще Служба Божа не скоро.

Сідає на лаву, в руках тримаючи квітку.

І здіймає очі до Всевишнього, крізь вітражі, угору.

 

І зморшки біля очей густішають. Сиві пасма лягають на щоки.

Очі наповнюються блиском – чистим і особливим.

Вона чує позаду себе відлуння чиїхось кроків.

Не обертається. Марія сьогодні щаслива.

 

Не відчуває болю у грудях. Не тисне у скронях.

Спала всю ніч, без марень нічних шалених.

Фіалки синім згустком закипають в долонях.

Кров пульсує вісімдесят чотири роки по венах.

 

Священик вітається з жінкою. Благословляє.

Матір Господня всміхається над хоругвами.

Вона єдина, хто все про Марію знає,

Вона над осудами людськими, над сумнівами. Над думками…

(Фото автора)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.