Цілую

 

Він на Різдво захворів грипом. Висока температура не збивалася ліками. Залишалося пити чай з малиною, лимоном, імбиром та читати. Він взяв з полички книгу, укрився пледом та занурився у вірші.

Телефон задзеленчав смскою: «Рідний, як ти? Цілую».

Поклав у книжку закладку, одягнув окуляри, написав у відповідь: «Хворію. Цілую. Як ти?»

Смс-співрозмовниця на іншому кінці дроту не могла вгамувати емоцій: «Сьогодні вдома. Захворів чоловік. Цілую. Пиши мені.»

До кімнати зайшла його дружина з тацею. Поставила піднос на тумбу. Провела рукою по сивому волоссю, поцілувала розпашілу щоку, подала чоловікові горнятко із чаєм, запитала, чи не хоче він трішки подрімати.

Він ствердно хитнув головою, посміхнувся.

Коли вона вийшла із кімнати, він узяв телефон і написав у відповідь: «Спатиму. Цілую.».

Вона ще не встигла дійти із тацею до кухні, як у кишені завібрував телефон.

Це він! – майнуло у мозку. Подивилася на екран — прочитала: «Спатиму. Цілую.».

Вони спілкуються так уже більше п’яти років. Звичка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.