Картай себе. Запитуй в серця свого
про те, що міг зробити – не зробив.
Це не вказівка, не пересторога, вирішуй сам – ти жив, а чи жеврів.
А, може, ти забув, ким є насправді?
Ти українець? Чи нікчемний раб?
Чи ти вже звик до відголосся градів?
Тобою що керує? – Відчай? Страх?
Свобода? Бог? Горіння чи гоніння?
Чи відчайдушна до пригод жага?
Виважуй кожен крок. Бо час – він тлінний,
і ти тут мить. І все життя – це гра.
Керуйся світлом, волею, велінням.
І дотиком – до серця і руки.
Найвище, що в нас є – це Україна.
А ми її сини?
Чи байстрюки?